Чому лікарі наважуються виїхати: “push”- і “pull”-фактори
Причини еміграції лікарів умовно ділять на “push”-фактори (те, що виштовхує фахівця з рідної країни) і “pull”-фактори (що притягує його в країну призначення). Розглянемо основні з них.
1. Низька оплата праці та умови роботи на батьківщині. Це ключові “push”-фактори для багатьох медиків з країн, що розвиваються. За даними досліджень, недостатня зарплата і погані умови праці стабільно входять у топ причин, що спонукають лікарів шукати кар’єру за кордоном. У низці держав СНД оплата лікарів непорівнянна зі світовою: оклади нерідко в рази нижчі, ніж у Європі або Північній Америці, водночас навантаження і відповідальність величезні. Не дивно, що молоді фахівці, які витратили роки на навчання, відчувають розчарування. Крім грошей, відіграє роль матеріально-технічна база та оснащення клінік. “Погана система охорони здоров’я” і “неадекватна оплата” були відзначені переважною більшістю (понад 90% і 88% відповідно) опитаних студентів-медиків в одному з досліджень як основні причини виїхати зі своєї країни. У пострадянських реаліях до цього додаються перевантаження через брак персоналу, бюрократія, а іноді й брак поваги до праці лікаря. Усе це підштовхує талановитих фахівців шукати місце, де їхня праця цінуватиметься вище.
2. обмежені можливості професійного розвитку. Ще один “виштовхувальний” фактор – це кар’єрні перспективи. У деяких країнах СНД молодому лікарю складно реалізувати свій потенціал: не вистачає місць в ординатурі за затребуваними спеціальностями, фінансування науки скромне, новітні технології впроваджуються повільно. Ті, хто амбітний і хоче працювати з сучасним обладнанням, брати участь у дослідженнях, оперувати за передовими протоколами, часто бачать вихід у переїзді. Зарубіжні клініки та університети пропонують ширші можливості навчання та стажувань. Згідно з опитуваннями, якість післядипломної освіти та наукові перспективи виступають найсильнішими “pull”-факторами для лікарів-емігрантів. Наприклад, можливість пройти резидентуру в престижній клініці США або Європи, отримати доступ до сучасних методик лікування і постійно підвищувати кваліфікацію приваблює молодих фахівців сильніше, ніж стабільність удома.
3. Високий попит і кращі умови за кордоном. З боку країн, що приймають, діє потужний притягальний фактор: дефіцит кадрів на Заході перетворює лікарів з-за кордону на бажаних працівників. Багато розвинених держав полегшують імміграційні правила, надаючи візи та пільгові умови найму медичним фахівцям.
Крім того, країни з дефіцитом лікарів часто дають швидке кар’єрне зростання: молоді фахівці можуть швидше дослужитися до високих позицій, здобути вузьку спеціалізацію або стати частиною великих міжнародних проєктів. Робота в більш стабільній системі охорони здоров’я також обіцяє менший ризик професійного вигорання: коли лікар може сконцентруватися на лікуванні, а не виживанні, це значно підвищує задоволеність роботою. Недарма в глобальному масштабі близько 15% усіх медичних працівників працюють не в країні свого народження – люди голосують ногами за кращі умови.
4. Соціальні та особисті мотиви. Не можна забувати і про такі причини, як прагнення до вищого рівня життя, безпеки та стабільності для себе і сім’ї. Лікарі – теж люди: вони хочуть, щоб у їхніх дітей була найкраща школа, безпечні вулиці, гідне медичне обслуговування (парадоксально, але медики нерідко незадоволені станом медицини у своїх країнах не тільки як фахівці, а й як пацієнти). Політична та економічна ситуація теж впливає: періоди нестабільності, конфлікти або кризи в країні походження можуть підштовхнути до еміграції навіть тих, хто раніше не планував виїжджати. Дослідження відзначають, що політична нестабільність і конфлікти безпосередньо пов’язані зі зростанням відтоку лікарів. Навпаки, такі “м’які” чинники, як культурна близькість і наявність діаспори, можуть слугувати додатковим стимулом обрати конкретну країну – там, де вже є колеги-земляки, адаптація проходить легше.
Куди їдуть лікарі: популярні напрямки міграції
Країни Близького Сходу та інші регіони. Не всі лікарі прагнуть на Захід – багаті держави Перської затоки (ОАЕ, Катар, Саудівська Аравія) стали ще одним великим магнітом. Вони пропонують дуже високі зарплати (нерідко без податків), сучасні клініки та міжнародні команди, залучаючи фахівців із різних країн. У деяких близькосхідних країнах частка іноземних медиків сягає 70-80%. Однак для лікарів із СНД ці напрямки менш популярні, ніж Європа, через культурні відмінності та суворість вимог (наприклад, іспити англійською мовою, необхідність адаптуватися до іншої системи). Проте для певних спеціальностей (наприклад, анестезіологія, хірургія) емірати можуть бути привабливими. Також деякі лікарі виїжджають до Австралії, Нової Зеландії, де цінують досвід і освіту вихідців з Європи та Азії, хоча географічна віддаленість стримує масовий потік.
Європейські сусіди: фокус на Польщі. Особливу увагу варто приділити найближчим сусіднім країнам, куди все частіше дивляться лікарі з СНД, – наприклад, Польщі. Польща останніми роками стала помітним напрямком для міграції медиків. Причин кілька. По-перше, географічна і культурна близькість: для багатьох лікарів із пострадянського простору Польща зрозуміліша і комфортніша, ніж далеке зарубіжжя. По-друге, високий попит усередині самої Польщі. Парадоксально, але Польща тривалий час сама страждала від відтоку лікарів – після вступу в ЄС тисячі польських лікарів поїхали працювати в багатші країни Союзу (Німеччину, Велику Британію, Скандинавію). У результаті 2018 року Польща мала найнижчий показник забезпеченості лікарями в ЄС – лише 2,4 лікаря на 1000 жителів за середнього європейського 3,8. Зіткнувшись із нестачею кадрів, польський уряд вирішив залучати медиків з-за кордону, насамперед із сусідніх країн Східної Європи. Так, під час пандемії COVID-19 Польща екстрено залучала понад 1000 лікарів з-за кордону (головним чином з України та Білорусі) для посилення своєї системи охорони здоров’я. З кінця 2020 року в Польщі запроваджено нові, спрощені правила найму іноземного медичного персоналу: процедуру визнання диплома та видачі права на роботу для лікарів із країн поза ЄС було значно спрощено та прискорено.
Крім того, Польща приваблива близькістю мови (польська належить до слов’янських, багатьом медикам із СНД простіше її вивчити, ніж, скажімо, німецьку), відносно невисокими витратами на переїзд і життя, а також можливістю в перспективі вийти на загальноєвропейський рівень. Зарплати польських лікарів помітно вищі, ніж у більшості країн СНД, хоча можуть поступатися, наприклад, німецьким. Зате кар’єрне зростання часто швидше: польська медицина зараз на підйомі, будуються нові клініки, впроваджуються сучасні протоколи, і молоді фахівці мають шанс зайняти ключові позиції. Польща зацікавлена утримати лікарів: уже сьогодні в неї один із найнижчих показників частки іноземців серед лікарів у ЄС – менш ніж 3% лікарів Польщі здобули освіту за кордоном. Це означає, країна відкрита для припливу нових кадрів. Усе перераховане вище робить Польщу природним трампліном для лікарів із пострадянських країн, які бажають спробувати себе в Євросоюзі. Тут легше адаптуватися соціально, а отримавши досвід і європейські сертифікати, надалі можна розглядати й інші країни ЄС. Не випадково польський напрямок зараз активно просувається рекрутинговими програмами, і дедалі більше наших співвітчизників у білих халатах обирають Варшаву, Краків чи Гданськ місцем роботи.
Зростаюча глобальна мобільність дає молодим лікарям шанс будувати кар’єру в сучасних клініках світу. Країни з дефіцитом кадрів залюбки приваблюють талановитих спеціалістів з-за кордону, пропонуючи високі ставки та нові можливості.
Перспективи: що чекає на медиків у майбутньому
Аналізуючи поточні тренди, можна з упевненістю сказати: міграція лікарів триватиме. Глобальні дисбаланси – старіння населення, нерівномірний розвиток систем охорони здоров’я, різниця в рівні життя – нікуди не подінуться найближчими роками. За оцінками європейських аналітиків, попит на лікарів-фахівців і медичних сестер у ЄС тільки зросте, особливо у зв’язку з виходом на пенсію поколінь baby-boomers. Багато країн уже закладають у свої стратегії необхідність імпорту медичних талантів і спрощують правила.
Телемедицина і цифровізація теоретично можуть частково пом’якшити проблему (лікар з однієї країни зможе консультувати пацієнтів в іншій дистанційно), але повністю замінити фізичну присутність фахівців вони не здатні. Скоріше, нові технології стануть додатковим інструментом, а не панацеєю.
Для молодих лікарів із СНД усе це означає розширення горизонтів. Якщо раніше робота за кордоном здавалася чимось винятковим, то зараз вона стає буденним варіантом кар’єрного шляху. Покоління, що вступає в професію, більш мобільне і відкрите світу. Вони володіють іноземними мовами, знайомі з міжнародними протоколами, вміють спілкуватися в мультикультурному середовищі. Тренд майбутнього – “кар’єра без кордонів”, коли фахівець за життя може попрацювати в кількох країнах, обираючи оптимальні можливості. При цьому світова спільнота визнає необхідність балансувати інтереси: ВООЗ ще у 2010 році ухвалила Глобальний кодекс практики найму працівників охорони здоров’я, що закликає не спустошувати слабкі системи надмірним переманюванням кадрів. Підкреслюється, що “грамотно керована” міграція лікарів здатна принести користь усім сторонам – і країнам-донорам, і країнам-реципієнтам. Йдеться про взаємні угоди, інвестиції в підготовку кадрів, щоб вихідні країни теж отримували вигоду (наприклад, через грошові перекази мігрантів, обмін досвідом, спільні програми). Ймовірно, у майбутньому ми побачимо більше двосторонніх договорів: багаті країни допомагатимуть фінансувати медосвіту в менш забезпечених, натомість приймаючи до себе частину випускників.
Для самого лікаря глобалізація відкриває неймовірні можливості. Можна обирати не тільки місце роботи, а й формат життя. Хтось поїде назавжди і влаштується за кордоном сім’єю. Хтось скористається правом вільного пересування, щоб їздити на контракти в різні країни, набираючись досвіду. А хтось, отримавши нові навички і заробивши капітал, повернеться додому і відкриє приватну клініку або впровадить нові стандарти – такі приклади теж є. У будь-якому разі, в центрі уваги залишається особистий розвиток і задоволення від професії. Лікарі – це висококваліфіковані фахівці, затребувані в усіх куточках світу. Маючи знання і бажання вчитися, сучасний лікар не обмежений рамками однієї системи. Перед ним буквально відкриті кордони.
Висновок: погляд без ілюзій, але з оптимізмом
Молоді лікарі з країн СНД сьогодні стоять перед нелегким вибором. З одного боку, рідні стіни, де все звично, зрозуміла мова і менталітет, де ви потрібні своїм пацієнтам. З іншого – привабливі вогні сучасних клінік за кордоном, інша зарплата, інші перспективи. Причини відтоку медиків реальні й об’єктивні: низькі доходи, перевантаження, брак можливостей – у таких умовах складно реалізувати покликання повністю. Глобальні тренди лише посилюють цей процес, перетворюючи експорт лікарів на масове явище. Однак еміграція – не обов’язково “витік мізків” в одні ворота. За правильного підходу вона може стати win-win ситуацією: лікарі отримують шанс реалізувати свій потенціал і поліпшити добробут, країни-реципієнти – цінних працівників, а країни виходу – приплив нових ідей і зв’язків. Міжнародні організації закликають до етичного найму, щоб вихідні системи не руйнувалися.
Насамкінець підкреслимо: рішення їхати чи залишатися – глибоко особисте. Але знати про світові тренди та перспективи необхідно кожному, хто планує свій професійний шлях. Медицина стає безмежною в прямому сенсі слова.
